…Він розпочав поетичну творчість на рідній землі, але так склалася доля, що всі збірки його віршів і книги перекладів з'явилися друком поза Україною. Сьогодні поет повернувся на рідну землю, до українського читача своїми творами, своєю поезією. «Про нього відразу заговорили, як про одного з висококультурних, елітних українських поетів», – зазначив професор Юрій Шевельов – українсько-американський славіст і мовознавець німецького походження, історик літератури та театральний критик.
Олег Зуєвський вперше відвідав Батьківщину в 1990 році, після розлуки, що тривала понад 47 років. В 1991-му брав участь у І конгресі Міжнародної асоціації українців, а у 1992-му читав лекції в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
В 1993 році поет прийнятий до Національної спілки письменників України. За книгу поезій «Кассіопея. Парафрази», а також за досягнення в галузі поетичного перекладу удостоєний Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди.
Олег Йосипович Зуєвський народився 16 лютого 1920 року в старовинному містечку Хомутці Миргородського повіту на Полтавщині. Тут, в родині сільських вчителів, промайнули перші одинадцять років життя майбутнього поета. Події, пов’язані з колективізацією та розкуркуленням, гостро зачепили його батьків. Сім’ї Зуєвських довелося виїхати з Хомутця до Лубен, а пізніше до Харкова. В 1938 році хлопець закінчив середню школу і вступив до Харківського інституту журналістики, в якому навчався до 1941 року. Ще з дитинства Олег мав особливу пристрасть до книг. Він із захопленням читав спочатку дитячу літературу, а потім вивчав художні твори українських та зарубіжних класиків. Систематична літературна самоосвіта поглиблювалася з кожним роком, а в студентські роки юнак виявив ще й неабияку зацікавленість філософією, особливо німецькою. В 1939 році в березневому номері харківського «Літературного журналу» з’явилася перша друкована поезія Олега Зуєвського – вірш «У Кос-Аралі», присвячений Тарасу Шевченко. З цього часу, впродовж 15 років поезії Зуєвського виходять як окремими збірками так і друкуються в різноманітних періодичних виданнях. За визнанням поета він «глибоко занурився в алхімію слова, бажаючи відшукати той особистий стиль, який би давав змогу відтворювати у поезіях невловні стани душі». Основний мотив творів митця – туга за найповнішими втіленням ідей добра та краси в навколишньому світі.
З 1943 по 1947 рік Олег Зуєвський перебуває у Німеччині, в таборі для переміщених осіб. Ім’я поета часто з’являлося в часописах «Наше життя», «Нове лицарство», «Світання». У 1948 році закінчив Український вільний університет в Мюнхені. В 1950-му О. Зуєвський разом із дружиною емігрував до Сполучених Штатів Америки. Оселився у Філадельфії (штат Пенсильванія). Декілька років працював на фабриці, а вечорами слухав курс славістики в одному з найпрестижніших вузів США – Пенсільванському університеті. По закінченні навчання, захистивши докторську дисертацію, займався викладацькою практикою. Через деякий час переїхав до Канади, де був професором славістики Альбертського університету в місті Едмонтоні. До речі, Альбертський університет завжди служив центром зосередження української культури, науки і мистецтва. Не випадково саме при цьому навчальному закладі у 1976 році з’явився Канадський інститут українських студій (КІУС).
Олег Зуєвський збагатив українську літературу мистецькими перекладами поетичних творів Вільяма Шекспіра, Райнера Марії Рільке, Артюра Рембо, Гійома Аполлінера, Поля Валері, Оскара Вайльда, Емілі Дікінсон та інших. Зуєвський ніколи і нічого не перекладав випадково, підбір авторів мав свою логіку. Переклади майстра відрізнялись високими якостями: бездоганною формою і близькістю до оригіналу.
З-під пера О. Зуєвського в світ вийшли поетичні збірки: «Золоті ворота» (Мюнхен, 1947), «Під знаком Фенікса» (Мюнхен, 1958), «Голуб серед ательє» (Едмонтон, 1991), «Вибране» (Київ, 1992), «Кассіопея. Парафрази» (Київ, 1993).
Помер Олег Зуєвський 27 березня 1996 року в Едмонтоні,
похований за прижиттєвим заповітом біля могили матері в Житомирі.
На експозиції представлено матеріали, в котрих
відображена творча спадщину поета: видання з мовознавства, статті з теорії
художнього перекладу та лінгвістики, праці з історії і теорії світової
літератури. На особливу увагу заслуговують нариси та есе Олега Зуєвського про
життя, творчість та активну громадсько-політичну діяльність вітчизняних письменників-емігрантів,
які проживаючи у найвіддаленіших куточках світу, назавжди залишились вірними
своїй Батьківщині.
Книжкова виставка діє з 13 лютого по 13 березня 2025 року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий