"Український голос у Німеччині"

 

«Ще в юності у мене з’явилася одна найзаповітніша мрія – працювати щиро і наполегливо на благо України, присвятити їй всі сили і енергію, примножувати добру славу української науки, освіти і культури, нести її здобутки у близькі та далекі світи…». 

Ці слова належать видатній українській літературознавиці, перекладачці, видавчині, громадсько-політичній діячці Анні-Галі Горбач, якій 2 березня 2024 року виповнюється 100 років від дня народження. З нагоди ювілею Канадсько-український бібліотечний центр представляє віртуальний огляд життя і творчості нашої славетної співвітчизниці «Український голос у Німеччині». 

Народилася Анна-Галя Горбач 2 березня 1924 року у селищі Бродини в Південній Буковині, яке тепер належить до території Румунії. Батьки Анни-Галі, Марія і Микола Луцяки – українці. Мешканці Бродин теж були українцями (принаймні, переважна більшість з них), але української школи в селі, на жаль, не було. Тому дівчинка навчалась у румунській народній школі, згодом – у румунській дівочій гімназії в Чернівцях. Роки воєнної хуртовини дуже ускладнили життя родини Луцяків. Це була повна ізоляція від українського середовища, час політичної нестабільності, масовий виїзд буковинців за кордон, який і вплинув на рішення родини виїхати до Німеччини.

Спочатку умови існування  на чужині були досить важкими – сім’я певний час перебувала у таборах для переселенців, потім батько одержав адміністративну посаду в Берліні, звідки родина виїхала до старовинного німецького містечка Падерборн в якому Анна-Галя в 1943 році закінчила гімназію, рік працювала в соціальній службі і з 1944 році почала студіювати медицину. Університети під час війни були закриті, тому Анна-Галя продовжила навчання вже після завершення військових дій, студіюючи, правда не медицину, а філологію, зокрема славістику в Геттінгенському університеті імені Георга Августа. Вчитись їй було нелегко, не вистачало грунтовного знання основних предметів і, передусім, німецької мови. Вже тоді замислювалася над перекладами творів української літератури німецькою мовою, що вимагало досконалого нею володіння. З властивою для неї наполегливістю Анна-Галя досить швидко оволоділа німецькою, застосовуючи для цього свою власну методику – переписувала і вивчала напам’ять найкращі зразки німецької лірики.

У Геттінгені Анна-Галя Луцяк почала перекладати і вже в 1948 році кілька своїх перекладів, у тому числі оповідання Михайла Коцюбинського «Для загального добра», подала на конкурс у Мюнхені і отримала перше місце.

У 1948 році Анна-Галя взяла шлюб з Олексою Горбачем – українським філологом, істориком, публіцистом, переїхала до Мюнхена і там продовжила студії. У Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана захопилася славістикою, а східнороманістика стає її побічним фахом. В 1950 році Анна-Галя Горбач захищає докторську дисертацію «Епічні стилістичні засоби козацьких дум». Впродовж десяти наступних років пані Анна зосереджується на перекладах, оскільки досконалих перекладів творів українських письменників німецькою не існувало. Їй пощастило зацікавити українською літературою одного із німецьких видавців, з яким вона обговорює проєкт першого видання антології української прози. Книга «Синій листопад» вийшла друком в 1959 році. Вона була досить цікава за змістом: до неї увійшли новели Миколи Хвильового, оповідання Олександра Довженка, п’єси Панаса Мирного та вірші Лесі Українки. Антологія була гарно видана поліграфічно і мала дуже схвальні відгуки у пресі і по суті відкрила двері пані Анні-Галі до інших німецькомовних видавництв. У її перекладі виходить ціла низка творів класиків вітчизняної літератури: «Fata morgana», «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, «Кам’яна душа» Гната Хоткевича, «Земля» Ольги Кобилянської, поезії Миколи Зерова та Павла Тичини. В 1974 році для німецьких поціновувачів українського слова з’явилася збірка козацьких оповідань «Дике поле», в яку увійшли фрагменти з історичного роману «Чорна рада» Пантелеймона Куліша та психологічної повісті Марка Вовчка «Три долі». Приємно відзначити: збірка вийшла чималим тиражем, проте розійшлася миттєво.

Водночас Анна-Галя Горбач є автором багатьох літературно-критичних статей. Тільки для 20-томного видання «Енциклопедії світової літератури», дослідниця написала близько сотні наукових коментарів. Активно виступає з доповідями на конференціях і семінарах по всій країні: У Берліні – «Письменники України ХХ століття»; в Кельні – «Українські культурні процеси у ХХ столітті», в Лейпцизі – «Про творчий портрет Валерія Шевчука», в Франкфурті-на-Майні – «Національне буття в дзеркалі української поезії», в Тюбенгені – «Українська сучасна література: течії і проблеми», в Штутгарті «Чорнобиль в українській літературі».

Особливе місце у творчому доробку літературознавиці займає постать Василя Стуса. Ще в 1967 році Анна-Галя Горбач разом із донькою Мариною видає збірку «Я спекався тебе, моя тривоже», в якій вміщено 67 віршів поета. Цікаво, що видав книгу німецький видавець, котрого пані Анна-Галя зуміла настільки зацікавити творчістю дисидентів, що він вирішив закрити своє вузькопрофільне видавництво й зайнятися лише самвидавом. За його підтримки були видані таборовий зошит, щоденник та декілька листів поета-правозахисника. В 1988 році світ побачила збірка поезій Василя Стуса до котрої увійшло 108 віршів.  

Пані Галя Горбач – завзятий учасник книжкових ярмарків у Німеччині, особливо тих, на яких представлена славістична, і, передусім, українська література. Кожна така участь – це пошук нових можливостей для популяризації видатних українських прозаїків, поетів та драматургів за кордоном та матеріал для глибоких роздумів про долю української книги, її сучасний стан і майбутнє.

Окрему сторінку в житті Анни-Галі Горбач становить правозахисна діяльність. Початок її можна датувати кінцем 60-х років. В той момент, коли Україною прокотилася хвиля арештів, яка захопила письменників, з котрими контактувала Анна-Галя Горбач, вона, не вагаючись, вступила до німецької групи оборони правозахисників, і насамперед, українських, була дорадником цієї групи зі Східної Європи. Літературознавиця належала до тих діячів, які вимагали захисту заарештованих літераторів і вважали доцільним звернутися до тодішнього радянського керівництва і переконати їх, що українські дисиденти не є злочинцями і потребують зовсім іншої оцінки їх творчості та відношення до них.

Не можна обійти поза увагою ще однієї ділянки роботи Анни-Галі Горбач – допомоги професору Олексі Горбачу в його науково-дослідницькій діяльності над виданнями та передруком найважливіших пам’яток з української мови та літератури, а також фундаментальних літературознавчих праць, що виходили в 20-30 роках ХХ століття і перебували у різних спецфондах під забороною. Завдяки подружжю Горбачів зберіглося близько 80 рідкісних рукописів і передруків, переважна більшість яких видавалася і повністю фінансувалася за рахунок власних коштів Анни-Галі та Олекси. В одному з своїх листів професор О. Горбач зауважив: «Усі ці передруки задумані як наша спільна допомога Україні, тому ми свідомо вклали в цю працю всі наші заощадження».  

Як бачимо, діяльність Анни-Галі Горбач надзвичайно багатогранна. Її плідна та невтомна праця активно сприяла зростанню хвилі зацікавленості Україною у німецьких літературних та громадських колах. До того ж пані Анна-Галя доволі гарно володіла даром красномовства і надзвичайно легко контактувала з людьми, що дуже допомагало їй у роботі.

В 1994 році за багаторічну подвижницьку працю, рішенням Національної спілки письменників України видатній літературознавиці та перекладачці, видавчині та громадсько-політичній діячці Анні-Галі Горбач присуджено літературну премію імені Івана Франка. Це була щира вдячність Людині за корисну та невтомну працю, за те, що все своє життя, інтелект і творчі сили присвятила служінню рідній землі,  рідному народу, рідній культурі…