«Література – «сумління» народу, правдивий свідок народного життя – мала, має і матиме завжди найповажніше завдання в розвитку кожного народу».
В. Жила
Володимир-Тарас Іванович Жила – літературний критик, перекладач, освітянин,
автор цілої низки видань монографій, есеїв, ряду статей на історичну й
літературознавчу тематики, громадський діяч, доктор філософії у галузі
слов’янської філології. Людина з великої літери, що змогла завдяки своїй багаторічній,
невтомній праці доносити українську ідею з-за кордону. Уродженець міста Збараж,
на Тернопільщині, ще з юнацьких років змушений був емігрувати: спочатку з 1948
по 1952 рік сім’я майбутнього науковця перебувала в Бразилії (м. Сан-Пауло); з
1952 по 1963 рік родина мешкала у Канаді (м. Вінніпег, м. Манітоба); з 1957
року – громадянство Канади); в 1963 році літературознавець переїхав до США (штат
Техас), де 18 вересня 1969 року отримав громадянство. Проте він ніколи не
забував про своє історичне коріння. Саме на час еміграції припадає його
найбільш активна та плідна діяльність.
Володимир Іванович Жила відомий читацькому загалу перш за все як редактор і співредактор (разом з Яром Славутичем) збірника «Збаражчина» (у 2-ох томах, 1980; 1985). Упорядник збірника «Творчість Яра Славутича» (1978; 1997), автор книг: «Апостольський Екзерхат у Німеччині та Скандинавії», «Йоганн Вольфганг фон Гете в українській літературі» (німецькою мовою).
Численні наукові дослідження письменника присвячено питанням української літератури, літературної критики та порівняльного літературознавства. Він є автором фундаментальних праць: «Ідейні основи Шевченкової «Гамалії», «Гетьман Іван Мазепа під турецькою опікою: історія та оцінка», «З історії українознавства і славістики в Канаді» та інших нарисів, рецензій, статей з ономастики і топоніміки, співредактор, редактор і видавець університетських записок із порівняльного літературознавства. Ним опубліковано позитивну рецензію «Щось нове оригінальне» на збірник Шевченкознавчих статей Петра Одарченка «Тарас Шевченко і українська література» (1994; журнал «Нові дні»).
У 1967 році в Українському вільному університеті Володимир Жила захистив докторську дисертацію «Іван Франко як дослідник церковно-полемічної літератури ХVI-ХVII століть». Впродовж усіє творчої біографії В. Жила незмінно цікавився літературою, жив нею і постійно засвідчував свою присутність у цьому процесі науковими розвідками та відгуками на художні новинки. Бібліографія його виступів у періодиці просто вражає, оскільки налічує в цій царині понад 1500 публікацій. Повз увагу вдумливого, уважного критика не пройшов жоден історичний, політичний або літературний твір, жодна книга не залишилась без уваги та аналітичного прочитання. Великий пласт літературознавчих праць Жили присвячений творчості його сучасників – прозаїків і поетів в еміграції. Це рецензії на книги Дмитра Нитченка-Чуба, Миколи Понеділка, Романа Колісника, Антона Драгана, Микити Мандрики, Ліди Палій, Ганни Черінь, Тодося Осьмачки, Докії Гуменної та багатьох інших.
Писав Володимир Жила і монографії про життєписи відомих майстрів пензлю та
релігійних діячів. Статті, есеї, відгуки про різноманітні культурні події в житті
української діаспорі, свідком яких він був, з’являлися в українознавчих
журналах «Нові дні», «Вісті комбатанта», «Жіночий світ», «Нотатки з мистецтва»,
у часописах «Визвольний шлях», «Народна воля», «Новий шлях», а також багатьох календарях-альманахах,
які щорічно виходили при вищезгаданих часописах.
Вагоме місце в творчому доробку Володимира Жили займають переклади. Володіючи кількома іноземними мовами, він ще за молодих літ багато уваги приділяв перекладам цікавих творів, але перша ґрунтовна праця побачила світ лише в 1979 році. Це була книга Івана Зіменського під назвою «Opis fonetyczny jezyka ukrainsiej».
Вчений є засновником слов’янського клубу «Слово» та слов’янського
товариства «Добре слово». В науковому світі Америки його ім’я користувалося
великим авторитетом та пошаною. Він член таких наукових організацій та
інституцій: НТШ у США, УВАН в Канаді, Українська Могилянсько-Мазепинська
Академія (віце-президент, 1988-1992), Українське історичне товариство, Постійна
конференція українських письменників «Слово», Товариство студій етнічних
літератур у США, Американське товариство порівняльної літератури, Асоціація модерних
мов, Українське Шекспірівське товариство, Осередок української культури й
освіти у Вінніпезі, Українсько-Американська асоціація університетських
професорів.
З 1986 по 1992 рік Володимир Іванович працював керівником відділу культури
і науки уряду УНР в екзилі.
Отже, Володимир Жила – видатна постать серед української еміграції. Він
пройшов дивовижний життєвий шлях і набув досвіду в його різних сферах. Це дійсно
легендарна особистість, яка збагатила вітчизняну культуру численними науковими
працями і засвідчила та підтвердила ними її яскраву і вагому самобутність. Велика
та багатогранна творча спадщина митця має неоціненне значення для нащадків і є невід’ємною
частиною національно-патріотичного й духовного поступу України. До останньої
хвилини свого буття він щиро радів і вболівав за долю Батьківщині, прагнув
якомога більше зробити для її процвітання. Тож пам’ятаємо про Володимира
Івановича Жилу, як про належний приклад жертовного служіння українській нації
та рідному народу…
На експозиції «Криниця для спраглих» ви зможете ознайомитися з біографією науковця, його книгами та численними дописами у періодичних виданнях, що містяться у фонді КУБЦу: «Нові дні», «Жіночий світ», «Вісті комбатанта», «Визвольний шлях» та календарі-альманасі «Новий шлях». Наша книжкова виставка стане в нагоді усім тим, хто цікавиться українознавством, мовознавством, літературознавством, а також долею непересічних та неординарних представників української діаспори.
Чекаємо вас у відділі обслуговування користувачів у період з 13 червня по 14 липня 2024 року. Тож завітайте до наc.
Комментариев нет:
Отправить комментарий