Українська канадіана: Книжкова виставка-присвята "Найвидатніший вітчизняний бібліограф ХХ століття"

30 жовтня 2024 року виповнюється 145 років від дня народження Володимира Дорошенка (1879-1963) – українського бібліографа, історика, літературознавця, літературного критика, перекладача, громадсько-політичного діяча в еміграції. З нагоди відзначення ювілею нашого співвітчизника, Канадсько-український бібліотечний центр представляє книжкову виставку-присвяту «Найвидатніший вітчизняний бібліограф ХХ століття».

Володимир Дорошенко – нащадок славетного козацько-гетьманського роду Дорошенків, народився 30 жовтня 1979 року в сім’ї військового і земського лікаря. Дитячі роки провів на Полтавщині у батьківському маєтку в селищі Білоцерківці, поблизу м. Пирятина. Навчався у класичній гімназії м. Прилуки (1892–1898). У студентські роки розпочав політичну і громадську діяльність. Належав до Революційної української партії, згодом – Української соціал-демократичної робітничої партії. Працював у Статистичному бюро Полтавського губернського земства. Внаслідок провокації був заарештований і з січня 1907 року до весни 1908 року перебував в ув’язненні у Полтаві та Києві. Рятуючись від переслідувань поліції, у 1908 році нелегально виїхав до Галичини, оселившись у Львові. Поглиблював знання з українознавства на філософському факультеті Львівського університету (1909-1913). Працював у бібліотеці Наукового товариства імені Тараса Шевченка. У 1911 році очолив створене роком раніше з ініціативи Михайла Грушевського бібліографічне бюро. Обирався головою Бібліографічної комісії НТШ (1913). В. Дорошенко був одним із головних фундаторів бібліотеки Товариства, пройшов шлях від бібліотекаря до директора установи. За визнанням вченого "часи, проведені в НТШ – найкращі в його житті". Під керівництвом науковця, вперше побачили світ вісім томів «Матеріалів до української бібліографії».

Дорошенко виступив як один із засновників Союзу Визволення України. У роки Першої світової війни перебуваючи у Відні , працював у СВУ, був головним редактором і автором декількох книг, виданих цією організацією. Повернувшись в 1916 році до Львова, продовжив працю у бібліотеці НТШ. Плідно займаючись у міжвоєнний період літературознавчими, історичними, бібліографічними студіями, В. Дорошенко швидко здобув авторитет і у науковому світі. Обирався почесним доктором Українського вільного університету в Берліні, Українського історико-філологічного товариства в Празі, співпрацював з Українським науковим інститутом у Мюнхені та Українським науковим інститутом у Варшаві. Редагував календар-альманах «Дніпро» (1929-1939).

Після возз’єднання Західної України з УРСР (1939) і передання на початку 1940 року бібліотеки НТШ до Львівської філії Бібліотеки АН УРСР (нині Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника), В. Дорошенко виступав за припинення постійних невиправданих реорганізацій фондів, проти безглуздого вилучення рідкісних видань, праць «буржуазних націоналістів» та інших «ворогів народу». На початку 1944 року вимушено емігрував до Чехії. У Празі працював у Музеї визвольної боротьби України над упорядкуванням та опрацюванням матеріалів СВУ.

З 1945 року по 1949 рік перебував у Німеччині, де мешкав у таборах для переміщених осіб у Карлсфельді і в Берхтесгадені під Мюнхеном. Незважаючи на важкі умови життя, підготував до друку і видав перший випуск «Українських бібліологічних вістей» (1948). Був також причетний до відновлення виходу «Літературно-наукового вісника», у якому подав огляд творчої спадщини всіх періодів діяльності цього часопису.

У жовтні 1949 року разом із родиною переїхав до США. Не знайшовши роботу у Нью-Йорку, оселився у м. Філадельфії (штат Пенсильванія), де жив спочатку у складних матеріальних умовах, без власної бібліотеки. Працював у Науковому товаристві імені Т. Шевченка і в Українській вільній академії наук, в котрих очолював книгознавчі секції. Був першим у середовищі української еміграції професійним бібліографом, працював редактором і коректором щоденної газети «Америка», очолював Літературно-мистецьке товариство у Філадельфії.

Впродовж всього життя Володимир Дорошенко активно співпрацював з редакціями понад 130 періодичних видань, збірників, альманахів, календарів, що видавалися у Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Варшаві, Кракові, Подебрадах, Мюнхені, Берліні, Відні, Лозанні, Парижі, Нью-Йорку, Філадельфії, Торонто, Вінніпезі, Буенос-Айресі та інших містах. Автор численних праць із шевченкознавства, історії української літератури, історії НТШ, товариств «Просвіта», українських перекладів творів класиків зарубіжної літератури.

Пріоритетним напрямом наукової діяльності В. Дорошенка, починаючи з 1910-х років, була бібліографія, насамперед українознавча, універсального змісту. До початку Першої світової війни вчений створював списки та огляди українських видань, які друкувалися у часописі «Наше слово», «Записках НТШ» та інших. У київському журналі «Україна» у 1920-ті роки друкував велику кількість українознавчих матеріалів, опублікованих за межами України протягом 1914-1928 років. Перебуваючи в Німеччині, дбав про збереження українських еміграційних друків задля поповнення фондів бібліотеки НТШ, запропонував проект видання «Літопису українського друку» – спеціального бібліографічного бюлетеня для реєстрації українських видань у діаспорі. У Філадельфії видав збірку ретроспективних покажчиків української емігрантської преси: «Українська національна преса в 1945-1951 роках по цей бік заслони» (1951), «Українська євангельська преса» (1952), та написав окрему статтю про роботу українських бібліотек у Філадельфії. В. Дорошенко постійно цікавився українським красним письменством та літературознавчими студіями. У співавторстві з Дмитром Дорошенком (видатним представником державницького напряму в українській історіографії, відомим громадсько-політичним і культурним діячем) Володимир Дорошенко підготував покажчик «Українське літературне життя на еміграції» (1923). Був автором численних розвідок та бібліографічних праць, що стосувалися творчості українських письменників, а також зарубіжних авторів в українських перекладах. Серед цих праць – бібліографічний огляд «Найновіша література про П. Куліша» (1928); «Бібліографія творів Ольги Кобилянської» (1928); при книжковий покажчик до книги М. Рудницького «Від Мирного до Хвильового» (1930), «Спис творів Івана Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писання» (1930); «Ґете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях» (1932) та багато інших.

Найбільший зацікавленість як література та бібліографа у В. Дорошенка викликали постаті Тараса Шевченка та Івана Франка.

Учений-бібліограф протягом тривалого періоду збирав бібліографічні відомості про видання їхніх творів та літературу про них. Перша бібліографічна публікація В. Дорошенка шевченківської тематики – інформаційний огляд «Шевченкознавство за останнє десятиліття, 1914-1924 роки» (опублікований у 1925 році). Вершинною бібліографічною працею В. Дорошенка став «Покажчик видань Шевченкових творів та опис бібліографічних праць про Шевченка» (1939), надрукований як останній, 16-й том Повного видання творів Т. Шевченка, підготовленого Українським науковим інститутом у Варшаві. Покажчик містив повну бібліографію видань творів генія українського народу за 99 років (1840-1938), до нього увійшли закордоні видання творів поета, відгуки і рецензії на них у пресі української діаспори.

В. Дорошенко відомий і як історик бібліографії, дослідник життєвого шляху і діяльності видатних українських бібліографів.

І, на закінчення розповіді про талановитого українця, хотілося б відзначити, що Володимир Дорошенко володів, без перебільшення, енциклопедичними знаннями. Він завжди з радістю відгукувався на запити різноманітних читачів, серед яких були науковці, аспіранти, студенти, учні, надавав їм відповіді на найскладніші питання. Вчений зарекомендував себе блискучим майстром бібліографічного пошуку. Тисячі усних і письмових довідок виконав справжній професіонал своєї справи. Нерідко, траплялися випадки, коли ніхто крім нього не міг знайти відповідь на запит, який часто вимагав дослідницької роботи, знання бібліографічних джерел, колосальних пошуків. Недарма він заслужив шану, любов і щире визнання. В. Дорошенко – палкий ентузіаст своєї справи, користувався безперечним авторитетом серед друзів та колег, по відношенню до всіх, хто звертався до нього по допомогу, відрізнявся доброзичливим і уважним ставленням.

Отже, перегорнувши сторінки життєпису великого фахівця в галузі бібліографії, доходимо висновку, що плідна праця вченого увібрала в себе весь багатогранний інформаційний потенціал і зберегла свою наукову цінність, що дає нам можливість більш повно уявити історію сучасної вітчизняної бібліографії як невід’ємної складової частини загальнонаціональної української культури ХХ століття.

На експозиції до вашої користувачів запропонована велика кількість розвідок, статей, спогадів, хронік, рецензій відомого дослідника найрізноманітнішої тематики, а також розгорнута біографія митця.

Сподіваємось, матеріали, представлені для перегляду, зацікавлять відвідувачів цікавими та невідомими фактами з життя та діяльності видатного вітчизняного бібліографа, бібліотекознавця та пристрасного книголюба – Володимира Дорошенка.