Книжкова виставка "Ми не розлучалися з тобою, Україно"

 

14 грудня 2024 року вшановуємо 125-річницю від дня народження Василя Софроніва-Левицького – українського письменника, перекладача, журналіста, сатирика, редактора, режисера-сценариста – добре відомої постаті в еміграційних колах українців Канади. З нагоди ювілея митця Канадсько-український бібліотечний центр (відділ обслуговування користувачів) підготував книжкову виставку «Ми не розлучались із тобою, Україно».

Василь Софронів-Левицький народився 14 грудня 1899 року в селі Стриганцях Товмацького повіту (Західна Україна) в сім’ї священника. Дідом по матері майбутнього майстра художнього слова був український письменник Осип Шухевич (1816-1870). Саме від нього, за визнанням В. Сафроніва-Левицького, він успадкував талант перекладача, адже О. Шухевич, окрім написання оповідань та повістей, активно займався ще й перекладацькою діяльністю. З-під його пера українською мовою світ побачили філософські трактати найвідоміших мислителів античності –Аристотеля, Піфагора, Софокла, а також витончені поезії класиків німецької літератури – Ф. Шиллера, Г. Гете, Г. Гейне. Іван Франко високо оцінив праці Шухевича і в 1883 році видав їх окремою книгою із своєю передмовою.

Сімнадцятирічним юнаком, навчаючись у гімназії, Василь вступив до Легіону Українських Січових Стрільців, в якому прослужив три роки. На початку 1921 року студіював славістику на філософському факультеті таємного Українського університету у Львові та Карлівському університеті у Празі. Студії закінчив в 1925 році, тоді ж побував у Парижі, через брак коштів не міг стати студентом Сорбони, хоча це було його заповітною мрією.

Перші друковані твори Софроніва-Левицького – це декілька віршів у дитячому журналі «Світ дитини». Необхідно підкреслити, література для дітей та юнацтва (особливо драматургія) постійно чарувала письменника. Свідченням цього є збірки п’єс автора для молоді «Юний скоморох» та «Рапсодія незакінчена». 

Впродовж всього життя письменник із задоволенням писав твори для найменшої вікової категорії читачів і маленькі поціновувачі таланту митця завжди чекали від нього цікавих новинок.

З 1926 по 1932 рік В. Софронів-Левицький працює у видавничому концерні «Українська Преса», котре заснував медіа-магнат та просвітник Іван Тиктор у Львові. Майже в цей період драматург замислюється і над прозою. Наприкінці 20-х років ХХ століття друком з’являється його перша збірка новел «Грішник», слідом за нею «Липнева отрута». На думку багатьох – найвищі літературні досягнення В. Софроніва-Левицького.

З 1933 року по 1943 письменник обіймав посаду головного редактора «Господарсько-кооперативного часопису», а в 1944 році – історичного журналу «Літопис Червоної калини». В 1945-му очолив театр «Веселий Львів». Цій шляхетній справі він присвятив шість років свого життя. В 1950 році Софронів-Левицький разом із дружиною Іванною та сином Ярославом вирушив на постійне помешкання до канадського міста Торонто. В еміграції чимало сил та енергії віддав журналістиці. Тривалий час редагував літературну частину щотижневика «Новий шлях». Як журналіст, Софронів-Левицький відрізнявся об’єктивністю, тверезою та правдивою оцінкою подій і явищ про які писав, непохитним характером, ніколи не соромився сказати правду, хоча це було іноді складно, жартома зауважував: «траплялися випадки, коли громи падали на голову». Одним із доказів спостережливого, а водночас поміркованого пера письменника є його славнозвісний репортаж про туристичний марафон по українських поселеннях у Югославії, Чехословаччині і Польщі під назвою «Кланялися вам три України», що пізніше був виданий окремим виданням. 

За сумлінну і наполегливу працю В. Сафроніва-Левицького запросили очолити Союз українських журналістів Канади. Також на запрошення колег виступив співзасновником та редактором тижневика «Вільне слово». Під псевдонімом Вадим Інший друкувався в гумористичному журналі «Лис Микита».

Завдяки бездоганному володінню німецькою та французькою мовами В. Софронів-Левицький здійснював переклади українською творів Густава Майрінка, Петера Альтенберґа, Гі де Мопассана, Проспера Меріме, Оноре де Бальзака, Анатоля Франца.                

Помер Василь Софронів-Левицький 1 листопад 1975 року (м. Торонто).

Творча спадщина Софронова-Левицького доволі різмаїта, він є автором оповідань, новел, п’єс, нарисів, есе, поезій у прозі, фейлетонів, сценічних жартів, афоризмів, ліричних етюдів та ескізів. Розповідь про драматурга, поета і прозаїка хотілося б завершити цитатою українського громадсько-політичного діяча, письменника, літературознавця, редактора, представника української діаспори в Канаді Юрія Клинового: «Яка тільки красива мова в творах Василя Софроніва-Левицького! Багатюща, щедра, ніби скриня зі скарбами, в котрій нема дна…».

Всіх хто бажає ознайомитися саме із такими творами В. Софронова-Левицького, котрі написані чарівною мовою, прогорнути сторінки біографії митця та прочитати спогади про нього, ми запрошуємо завітати у відділ обслуговування користувачів на перегляд нашої експозиції.

Сподіваємося на зустріч з 12 по 31 грудня 2024 року.