Народившись 25 червня 1925 року на Донеччині, під містечком Моспине, Володимир Біляїв пройшов через суворі випробування Другої світової війни. Підлітком його вивезли на примусові роботи до Німеччини, але непереборне прагнення пізнати світ привело його спочатку до Австралії, а потім до Сполучених Штатів Америки. Там, на чужині, він не тільки працював на різних роботах, але й здобув вищу освіту, досконало опанувавши англійську мову.
Писати вірші почав ще в 1938 році. Відтоді ніколи не відкладав пера чи олівця, як сам зізнавався, коли відчував творче натхнення. Поезії виходили друком вже за кордоном. Окрім поезій, Володимир Біляїв зосереджував увагу на статтях про творчість відомих письменників та науковців: Тодося Осьмачки, Євгена Маланюка, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Івана Багряного, Уласа Самчука, Петра Одарченка, Богдана Рубчака, Володимира Дорошенка. З багатьма зі своїх колег-літераторів В. Біляїв був знайомий особисто. Свої численні нариси, розвідки, есе розміщував у часописах «Свобода», «Америка», «Мета», «Українські вісті», «Єдність», «Вільна думка», «Прометей», «Літературно-науковий вісник», «Київ», «Нові дні», «Молода Україна», «Україна і світ», «Сучасність», «Північне сяйво». Неодноразово друкувався у поетичних збірниках «Слово», «Наші позиції», «Штурм».
Поетичний талант В. Біляїва дістав високе визнання в акті присудження йому в 1980 році Українською Мазепинсько-Могилянською академією наук почесного звання лауреата.
Ще одним справжнім покликанням Володимира Біляїва стала радіо- та тележурналістика. Протягом п'ятнадцяти років – з 1984 по 1999-й – він очолював Українську службу радіостанції «Voice of America» («Голос Америки»). З ефіру цього потужного мас-медіа наш ювіляр інформував слухачів в Україні про події в Сполучених Штатах, у світі, а також розповідав про життя своїх співвітчизників на Заході та їх досягнення у різноманітних галузях. Його голос був містком між діаспорою та Батьківщиною, джерелом правдивої інформації та національного духу в часи, коли Україна перебувала за залізною завісою. До участі у своїх програмах журналіст залучав вчених, економістів, політологів. Так, в одному із телевипусків «Вікна в Америку» у Вашингтоні, гостем студії став відомий британський історик Роберт Конквест – автор епохальної праці про голодомор в Україні 1932-1933 років – «Жнива скорботи».
Провідними темами творчості письменника є пронизливі глибокою любов'ю рядки до рідної землі, батьків, України. Його вірші – «Матері», «Мати», «Моїй матері», «Батьків гай», «Де рідний дім, де слід його?», «Донецька ніч» та інші – є щирим свідченням палкої прив'язаності до найсвятішого. Водночас, такі твори, як «Біля нагробка Євгена Маланюка», «На могилі Симона Петлюри», «На смерть Галини Журби» та «Івану Багряному», демонструють шанобливе відношення автора до видатних постатей української історії та культури, до здобутків нескореного національного духу.
Поет дбайливо працював над своїми поезіями у прагненні досягти в творах високого естетичного рівня. Його вірші читаються легко і невимушено. Не можна не відчути, як ліричні струмені душі їх автора ніжно торкаються серця читача…
В цьому можна переконатися, ознайомившись із матеріалами літературної спадщини митця, представленими на експозиції, а саме: найвідомішими поетичними творами майстра художнього слова, що відображають душевні хвилювання письменника, любов до рідного краю та роздуми про нелегку долю емігрантів. Періодичними виданнями, в яких подано аналіз подій в Україні та в світі, свідком яких був автор. Книгами про діяльність наших видатних співвітчизників в діаспорі, котрі завдяки своїй плідній та наполегливій праці зробили вагомий внесок у збереження української ідентичності за кордоном, а також прочитати маловідомі факти із біографії Володимира Біляїва та спогади про нього, що лишили з вдячністю друзі-побратими ювіляра.
Книжкова
виставка-знайомство діє з 24 червня по 20 липня 2025 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар