Перегляд літератури "Поет-філософ українського лицарства"

Анатоль-Юліан Курдидик – український поет, прозаїк, драматург, журналіст, редактор, громадський діяч, чий життєвий й творчий шлях охопив кілька країн та десятиліть, залишивши глибокий слід як у літературних течіях Західної України так і в українській діаспорі в Канаді. До 120-річниці від дня народження письменника Канадсько-український бібліотечний центр підготував перегляд літератури «Поет-філософ українського лицарства».

Народився майбутній літератор 24 липня 1905 року у родині греко-католицького священника в селищі Підгайці на Львівщині. Рід Курдидиків мав шляхетне, глибоко патріотичне коріння. Перші роки життя Анатоль-Юліан провів у селі Покропивна, де його батько був душпастирем до 1919 року. Початкову освіту хлопець здобував в Тернополі, згодом перевівся до Української академічної гімназії у Львові. Саме тут, у середовищі національно свідомої молоді, формувалося світобачення юнака. У 1924 році, перед завершенням навчання, польська влада заарештувала А. Курдидика за політичну діяльність, відправивши його на три місяці до в’язниці.

Того ж року Анатоль-Юліан вступив на юридичний факультет Університета імені Яна Казимира (нині Львівський державний університет імені Івана Франка), однак невдовзі був мобілізований до польської армії. Служив у піхотному полку. Там його знову затримали – вже за зберігання та популяризацію української літератури. Після кількох місяців в армійській в’язниці у Перемишлі Курдидик остаточно обрав свою стезю – шлях українського публіциста, літератора й невтомного борця за національну ідею.

Ще в юному віці Анатоль-Юліан виявляв неабиякий хист до слова. Його перші публікації з’явилися у львівському літературному середовищі, зокрема в альманасі «Поступ» в 1924 році. Він активно співпрацював із літературними об’єднаннями «Листопад» і «12», був учасником Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка. Писав фейлетони, новели, поезію і репортажі як для періодичних видань суспільно-політичного напрямку – «Український голос», «Діло», «Назустріч» так і для розважально-гумористичних – «Комар» і «Зизі».

А. Курдидику цікаво було спробувати свої сили в драматургії. У 1934 році його оперета «Залізна острога» з успіхом йшла на сцені Українського народного театру імені Івана Тобілевича у м. Станіславі (нині м. Івано-Франківськ). Комедія «Ой, та Просвіта» стала улюбленою виставою у місцевих глядачів впродовж декількох театральних сезонів, а невдовзі п’єса увійшла до постійного репертуару театру.

З початком Другої світової війни Анатоль Курдидик опинився в еміграції. Багато років письменник жив у Польщі, згодом у Німеччині, а після 1951 року переїхав на постійне помешкання до Канади. Там він знову активно включився в культурне життя української громади: очолював літературно-мистецький клуб у Торонто, став співзасновником Спілки українських журналістів Канади, за підтримки А. Курдидика було створено подібний клуб у Вінніпезі, яким письменник опікувався протягом десяти років. Був членом Об’єднання українських письменників «Слово» і Української вільної академії наук.

Журналістська діяльність А. Курдидика – окрема сторінка у творчий біографії митця. Вона розпочала своє існування ще в Перемишлі у часописі «Український голос» (1928-1929), тривала у Львові у тижневику «Неділя» (1929-1934) та у впливовому щоденнику «Діло» (1934-1939). З 1940 по 1945 рік працював у Польщі як віденський кореспондент «Краківських вістей», пізніше – у таборовій пресі для українських біженців у Німеччині.

В Канаді не уповільнював темпу: брав активну участь у розвитку та розповсюджені преси серед української діаспори. В Торонто видавав часописи «Український робітник» та «Вільне слово» (був співзасновником і редактором), у Вінніпезі редагував «Новий шлях», співпрацював із виданнями «Поступ» і до кінця життя – з «Українським голосом», також займався редагуванням календарів та альманахів. За ініціативи пана Курдидика був організований цикл зустрічей українських митців Канади і Америки з їх співвітчизниками (емігрантами з України, котрі проживали в Країні кленового листя).    

Невтомна діяльність А. Курдидика на громадських засадах, що відрізнялася глибоким національним пріоритетом, відігравала важливу роль у формуванні інтелектуального потенціалу української інтелігенції, що мешкала за океаном. Перо письменника завжди було гострим, часом полемічним, завжди патріотичним. У 1974 році за вагомий внесок у примноженні, популяризації та збереженні вітчизняної культури серед представників української громади за кордоном Анатоль-Юліан був відзначений Шевченківською медаллю Конґресу Українців Канади – однією з найвищих відзнак діаспори.

Анатоль-Юліан Курдидик розглядав творчість письменників-емігрантів як потужний інструмент духовного єднання між українцями, що проживають хоча і на різних континентах (в даному випадку європейському та американському), але при цьому мають одну спільну мету – служить на благо України, завжди пам’ятати, хто вони і звідки родом. Отже, література, яка представлена на перегляді, є втіленням мрії автора. Твори письменника – живий літературний пульс українського духу, котрий  не скорився ані за гратами, ані у вигнанні. Творчий доробок митця підкреслює  роль як поета-філософа українського лицарства і є актуальним для нащадків. Поезія, проза та драматургія А. Курдидика допомагають зберегти і передати наступним поколінням пам’ять про складні періоди вітчизняної історії, боротьбу за державність і виживання в умовах репресій та еміграції.

Чекаємо на Вас з 24 липня по 2 серпня 2025 року у відділі обслуговування користувачів.