Бібліонарис "Як тихий Легіт нам дарує вірші..."

25 грудня 2025 року виповнюється 110 років від дня народження Андрія Легіта (1915-2003) – українського поета, освітянина, громадсько-політичного діяча, лауреата Могилянсько-Мазепинської Академії наук (Велика Британія). Знагоди ювілею видатного співвітчизника Канадсько-український бібліотечний центр підготував бібліонарис «Як тихий Легіт нам дарує вірші…», присвячений життєвому та творчому шляху письменника.

Черкащина – багатостраждальна й благословенна земля великого Кобзаря –  дала світові чимало визначних митців, що успадкували Шевченкові заповіти. Серед них помітне місце належить постаті Андрія Легіта – самобутнього поета і яскравого публіциста, талановитого педагога і плідного літературознавця, мемуариста і перекладача, відомого у діаспорі громадського і культурного діяча, одержимого любов’ю до матері-України. Народившись на благословенній Черкащині, у самому серці України, він змалечку ввібрав дух шевченківського краю, що згодом став головним джерелом творчої наснаги майстра впродовж десятиліть вимушеної еміграції. Справжнє прізвище митця – Ворушило – тривалий час залишалося невідомим на Батьківщині через ідеологічні бар’єри, проте під псевдонімом Легіт він відомий як один із найпомітніших голосів українського зарубіжжя. Його шлях до літературного визнання розпочався ще в юності, коли обдарований юнак отримав перші фахові поради від таких велетнів слова, як Павло Тичина та Володимир Сосюра. Проте мирна викладацька праця та літературні пошуки були перервані виром Другої світової війни, що провела поета через пекло полону, втеч та вимушених мандрів Європою. Саме в таборах для військовополонених, зокрема в італійському Ріміні, загартувався талант письменника і сформувалося чітке усвідомлення місії митця-патріота. Назва однієї з його перших збірок «За дротами» є символічним маніфестом цілого покоління українців, які опинившись за межами рідної землі, зберегли вірність своїм ідеалам. 

Оселившись у Лондоні, Андрій Легіт став справжнім будівничим українського культурного простору у Великій Британії. Поєднуючи тяжку фізичну працю із невтомною педагогічною діяльністю, майстер художнього слова створив понад тисячу поетичних творів, де інтимна лірика органічно переплітається з громадянським пафосом. 

Творчість Легіта – це щира сповідь душі, що живе «у тумані чужім», але невпинно лине до рідної хати.   Поетична спадщина нашого видатного співвітчизника, представлена багатьма збірками, такими як «Лірика» (1948), «Чим серце билося» (1953), «У тумані чужім» (1958), «На крилах надії» (1962), «Почуття» (1964), «Мрії» (1967), «Вибрані поезії» (1990), «Калинові шуми» (1994), «Відлуння душі» (2004, посмертно). Вони вражають жанровим розмаїттям: від тонких ліричних мініатюр до масштабних епічних поем та гострих гуморесок. 

Значення творчого доробку Андрія Легіта для української літератури полягає насамперед у збереженні традицій класичної поезії в умовах відірваності від материнського ґрунту. Він виступив як культурний міст між поневоленою Україною та вільним світом, доводячи, що українське слово здатне жити і розвиватися в будь-яких обставинах. Мемуаристика та перекладацька праця з англійської, німецької та польської мов збагатили національний інтелектуальний контекст, а повернення імені письменника до рідного краю в часи незалежності вважається актом історичної справедливості. Понад півстоліття тривала вимушена еміґрація поета, але розлука з землею батьків ще більше загострила відчуття духовного зв'язку із нею. За доби незалежності поет нарешті зміг реалізувати свою мрію й побувати на Корсунщині, побачитись і поспілкуватись зі своїми краянами, а також подарувати їм свої книги…

Постать майстра є прикладом незламності духу та безкорисливої любові до Вітчизни, адже він до останнього подиху залишався вірним сином своєї землі, чиє слово сьогодні звучить тихим, але впевненим леготом в серцях вдячних нащадків.