Книжкова виставка-персоналія "Пісня, що лине через океан"

3 січня 2026 року виповнилося 100 років від дня народження Міри Гармаш (1926-2011) – поетеси, журналістки, редакторки, видавчині. З цієї нагоди Канадсько-український бібліотечний центр (відділ обслуговування користувачів) підготував книжкову виставку-персоналію «Пісня, що лине через океан», присвячену життю й творчості видатної ювілярки.

Доля Міри Гармаш – це доля покоління вільних духом, що в чужих краях шукало порятунку, та серцем в корінь рідної землі вростало назавжди... Народившись в родині одного з найвідоміших вітчизняних бібліографів, знавця української історії, літературознавця, перекладача, громадсько-політичного діяча, директора бібліотеки Наукового товариства імені Тараса Шевченка, письменника Володимира Дорошенка, Міра виховувалась в атмосфері високої культури та відданості національній ідеї. Дитинство і юність дівчини припали на буремні роки, а Друга світова війна назавжди змінила її життя. Шлях еміграції проліг через Прагу до Німеччини, де вона зуміла здобути фахову освіту, закінчивши у 1949 році медичний факультет Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана. Того ж року майбутня поетеса потрапила до США, а саме до Філадельфії, котра стала для Міри Гармаш другою домівкою та осередком творчого розквіту.

Працюючи за медичним фахом, Міра Гармаш ніколи не полишала літературної праці, ставши активною дописувачкою україномовних часописів Заходу. Поетичному доробку мисткині притаманне жанрове розмаїття та глибинне світовідчуття. Перша збірка віршів «Віднайдені роки», що побачила світ у 1958 році, засвідчила появу зрілого голосу в еміграційній літературі. Згодом з’явилися «Райдуга в пітьмі» та «Срібна свиріль», у яких авторка майстерно поєднала елегійність із виразною стилістикою. Творчий діапазон поетеси не обмежувався лише лірикою: вона залишила по собі чудову дитячу віршовану казку «Журавлі», епічну поему «Марія Луїза» та гостру сатиричну збірку «Розкритий вахляр». 

Важливу сторінку в творчій біографії Міри Гармаш займає її плідна співпраця з українським композитором, піаністом, музичним критиком та педагогом Миколою Фоменком, котрий на той час теж мешкав у США. Натхненна талантом свого співвітчизника, майстриня поетичних образів створила лібрето до опери музиканта «Таємниця». Міра Гармаш зазначала: «Поезія й музика – два споріднених між собою види мистецтва. Вони подібні: мають ритм і фразу. Люблять динаміку, радіють, сміються, плачуть. Лише один вживає слова, другий – тональність. Обом відома гармонія та дисонанси. Вони часто разом: у музиці слова, в словах мелодія. Люблять порядок, гарну форму. Та  найважливніше в них – це зміст. Доволі часто музичний твір має вигляд поетичного. Чого ж тоді поезії не вдягнутися у музичні шати…».

В 1955 році Міра Гармаш вийшла заміж за українського художника та іконописця Романа Василишина, який брав активну участь в оформленні ілюстраціями та малюнками видань творів дружини. Поетеса часто підписувала свої вірші псевдонімом Ївга Жак.

Поетичний світ Міри Гармаш наповнений ностальгією та незгасимою любов’ю до України. У її віршах, таких як «Косів» і «Львів восени», природа рідного краю постає живим, пульсуючим образом, який дарує сили в екзилі. Патріотичні мотиви в творчості письменниці позбавлені зайвого пафосу, вони інтимні і водночас монументальні, що яскраво простежується в поезіях «Хай дзвенять бандури» або присвятах Уласу Самчуку. Особливе місце в спадщині літераторки посідає постать батька. Через біографічні нотатки та щемливі рядки поезій «Я викликаю душу твою» та «25. VIII. 1963», відчувається нерозривний зв’язок поколінь і шана до родинного коріння. У передмові до поезій Міри Гармаш, надрукованих у журналі «Нові дні» за грудень 1972 року (котрий, доречі, представлений на книжковій виставці), письменник в діаспорі Петро Ковалів, зазначає: «Образна мова поезій Міри заслуговує на увагу тим, що при читанні викликає естетичну насолоду, захват від краси та бентежить душу проникливою сутністю. Це свідчить про щиру обдарованість і підкреслює непересічну мистецьку вартість її авторки».Окрім власної творчості, Міра Гармаш збагатила українську культуру майстерними перекладами з польської, німецької, французької та англійської мов творів класиків світової літератури.

Експозиція «Пісня, що лине через океан» (діє з 5 січня по 5 лютого 2026 року) є даниною пам’яті ювілярці й нагадуванням про те, як важливо берегти своє «я», навіть тоді, коли знаходишся за тисячі кілометрів від рідного дому.