Відомий український письменник, літературознавець, критик, кандидат філологічних наук Петро Сорока, аналізуючи творчість ювілярки, зазначив: «В еміграційній літературі є досить значний відсоток поетів, котрі мають власну, оригінальну манеру відображення дійсності, за допомогою якої митці відтворюють свій неповторний, поетичний світ. Лідія Палій належить саме до них. Усе життя вона будувала Храм поезії, добре усвідомлюючи складність цієї місії і цього покликання. Адже не зважаючи на, здавалось би, видиму легкість, робота зі словом – чи не одне з найскладніших мистецьких завдань, бо немає більш тривкішої матерії у вічності ніж Слово. Хіба що тільки музика – десь там, у позачассі, вони зливаються. Можуть збліднути фарби, розсипатися на порох каміння величних споруд, зникнути під пісками цілі міста і материки, але вистоїть Слово. Хто розуміє це, той підходить до нього, як до святині, як до надстійкого матеріалу, отриманого з рук самого Господа. Лідія Палій з числа таких обраних Богом особистостей. Тому її поезію аналізувати важко, про неї говорити непросто, її краще було б тільки слухати і пити, немов терпке вино, вистояне на козацьких медах. Читати такі вірші зі сцени майже неможливо. Вони вимагають усамітнення і тиші. Та ще відповідного настрою, певної налагодженості душі на високий і чистий лад…».
Лідія Андріївна Палій народилася 11 квітня 1926 року в
містечку Стрий на Львівщині. Дитинство та юність промайнули у Львові. В 1943 році виїхала з батьками до Німеччини,
потім до Канади. Закінчила вищу мистецьку школу в Онтаріо, навчалася на відділі
антропології при Торонтському університеті. Опанувала п’ять іноземних мов
(англійську, німецьку, французьку, польську, сербохорватську). У 1950-1960-х
роках писала картини олією: 11 персональних виставок
у Торонто та Нью-Йорку. Дебют Ліди Палій як поетеси та
прозаїкині відбувся в 1968 році. Впродовж 1970-х – завзята учасниця
літературного життя в еміграції: друкувалися у провідній зарубіжній українській
періодиці, зокрема в часописах «Визвольний шлях», «Наше життя», «Сучасність». У
1980-ті захоплювалась графічним дизайном: ілюструвала книги, брошури,
проєктувала фірмові знаки, спеціалізувалася на оформленні плакатів, календарів.
Її лаконічні та влучні візерунки прикрашають сторінки багатьох українських видань
за кордоном.
Багато подорожувала по всьому світу. Подорожі – це те, без чого не можна уявити Лідію Андріївну. «Моє зацікавлення археологією, антропологією та мистецтвом – розповідала письменниця, – спонукало мене подорожувати. Відвідала за 20 років майже всю Європу, регіон Північної та Південної Америки, країни Африки, Азії та Близького Сходу». У мандрівках Ліда Палій черпала яскраві враження, вивчаючи побут та звичаї різних народів планети. Вдало проявила себе видатна діячка і на освітянській ниві: викладаючи археологію на курсах українознавства в школах Торонто, вона оживляла прадавні артефакти, навчаючи молодь відчувати пульс рідної землі, знаходячись за тисячі кілометрів від неї.
Лідія Палій брала безпосередню участь у громадському житті діаспори: членкиня Національної спілки письменників України, Об'єднання українських письменників «Слово», а також міжнародного ПЕН-клубу, де займалася підтримкою українських в'язнів сумління. Читала ряд доповідей з історії України на численних наукових конференціях, що проходили в різних куточках світу.
Літературна спадщина поетеси та прозаїкині перекладені
англійською, німецькою, італійською, португальською та іншими мовами. Перо
письменниці вписало українське слово в контекст всесвітньої літератури, де воно
тепер лунає на рівних у найпрестижніших академічних залах світу. Досконало
володіючи п’ятьма мовами, Лідія Палій ніби володіла п’ятьма ключами від різних
проявів людського буття, але найголовнішим для неї завжди залишався ключ від
рідного дому – того, що зветься Україною…
Експозиція містить книги та періодичні видання, в котрих розкривається багатогранний талант ювілярки. Вірші, нариси і оповідання – це передусім подорожні нотатки, в яких емоції від почутого та побаченого знайшли поетично-художнє осмислення. Вони створюють своєрідну мозаїку, в котрій вагоме місце займають об’єктивні спостереження та особисті враження авторки. Крізь призму далеких світів і звивистих шляхів, проступають щемливі спогади про Батьківщину та глибокі філософські роздуми, навіяні думками про рідний край. Для ознайомлення представлені біографія майстрині художнього слова, її статті та розвідки з розвитку вітчизняної літератури та мистецтва в екзилі.
Книжкова виставка-персоналія діє з 7 квітня по 7 травня 2026 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар