Літературний вечір "Мої думи, зранені печаллю, линуть до тебе, моя Батьківщино!"

8 червня 2026 року в Канадсько-українському бібліотечному центрі (відділ обслуговування користувачів) відбувся літературний вечір «Мої думи, зранені печаллю, линуть до тебе, моя Батьківщино!», присвячений дивовижній жінці, чиє ім'я золотими літерами вписане в історію української культури на іншому кінці планети – в Австралії. Леся Богуславець – талановита письменниця, безкомпромісна радіожурналістка та невтомна громадська діячка, котра все своє життя перетворила на служіння рідному слову, 23 червня святкує свій 95 день народження.

Справжньою провідницею у чудовий, сповнений ностальгії, художній світ ювілярки стала спікер заходу – Віра Мелешко – доцент, кандидат філологічних наук Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Виступ гості нагадував захопливу мандрівку часом і простором, де кожна цитата й кожен епізод із біографії славетної співвітчизниці оживали на очах у слухачів.

У своїй промові Віра Мелешко зосередилася на легендарній особистості ювілярки, наголосивши, що саме Полтавщина стала тим джерелом сили, яке живило творчий дух Лесі Богуславець упродовж усього життя. 

Спікер нагадала присутнім про те, що Олександра Нитченко-Ткач (справжнє ім'я та прізвище героїні оповіді) народилася в місті Зінькові в родині відомого письменника, літературознавця та невтомного діяча української діаспори Дмитра Нитченка. Цей факт, на думку пані Мелешко, є ключем до розуміння феномену письменниці: виховання в атмосфері високої культури та глибокої патріотичної відданості, яку сповідував батько, заклало міцний фундамент світогляду доньки.

Аналізуючи творчий доробок Лесі Богуславець, доповідачка охарактеризувала стиль прозаїкині як своєрідний сплав тужливої елегійності та життєствердної сили. Авторка писала твори серцем і цей біль розлуки з Батьківщиною ставав у її текстах ліками для інших. Особливу увагу присутніх Віра Мелешко зосередила на діяльності Лесі Богуславець в якості журналістки. Її програми в ефірі радіостанції SBS у Мельбурні, являли собою ковток свіжого повітря для тисяч українців, були тим голосом далеких пращурів, що розвіював туман чужини та повертав додому хоча б думками. Підсумовуючи свою розповідь пані лекторка підкреслила, що сьогодні, коли доля знову розвіяла мільйони українців по різних світах, спадщина Лесі Богуславець звучить як ніколи актуально, стаючи для нас дороговказом духовної стійкості та вірності історичному корінню.

                       

Невід’ємною частиною вечора стала книжково-ілюстративна виставка, що представила творчий доробок письменниці, матеріали про її життєвий шлях та вагомий внесок у розвиток української літератури за кордоном. Кожне видання здавалося ніби окремою сторінкою великої книги життя жінки, яка навіть на чужині залишалася вірною донькою України. Щемливо-емоційну атмосферу зустрічі відтворювало читання уривків з оповідань та нарисів письменниці, котре дарувало аудиторії особливий настрій духовного єднання у дружному колі поціновувачів таланту мисткині. У залі панувала тиша, сповнена роздумів і співпереживання. Здавалося, що сама Леся Богуславець була присутньою серед слухачів, звертаючись до кожного зі своїми мудрими словами любові до рідної землі. Лекція засвідчила сповнену щирості розмову споріднених душ, котрих об’єднала глибока шана до видатної українки, чий життєвий та творчий шлях назавжди вписаний у літопис української культури в екзилі.

Узявши до рук ту чи іншу книгу Лесі Богуславець, уявімо цю світлу особу, яка вже понад семи десятиліть живе в Австралії з поглядом, зверненим на Україну. Бо ця людина, мовлячи словами Лесі Українки, в серці має те, що не вмирає…