Віртуальна виставка "Невтомність і талант"

 25 березня 2024 року виповнюється 115 років від дня народження видатного українського та німецького літературознавця, театрознавця, громадсько-політичного діяча, професора Юрія Бойка-Блохина. Канадсько-український бібліографічний центр представляє віртуальну виставку, присвячену життю, творчій та науковій діяльності ювіляра.

Юрій Бойко-Блохин – це людина-легенда. Його дружина, професорка, доктор філософії Дарина Тетерина-Блохина, так писала про нього: «Про цю людину варто написати книгу, оскільки в газетних матеріалах або у статтях в журналах, просто неможливо розповісти, окреслити, висвітлити всю багатогранну, самовіддану і воістину титанічну і героїчну діяльність такої особи, як Юрій Бойко-Блохин, який все своє життя присвятив найшляхетнішій ідеї – ідеї визволення української нації з-під ярма, ідеї відстоювання і поширення української духовності, української культури у загальноєвропейських культурних процесах…».

Юрій Бойко-Блохин народився 25 березня 1909 року в місті Миколаєві. Мати походила з козацького роду, батько – з селян. «Все своє дитинство я колисався в українській пісні, – пригадуючи свої дитячі роки, писав Юрій, – тато знав безліч колядок, щедрівок, весільних, козацьких, бурлацьких пісень і дещо з творів Миколи Лисенка та Кирила Стеценка, так що ми, тобто мама, я, молодші сестра і брат, очолювані татком, створили хатній хор і вечорами захоплено концертували. Оперний спів – наше сімейне захоплення. Ми знали напам’ять «Запорожця за Дунаєм», «Наталку-Полтавку», «Тараса Бульбу», «Енеїду» і майстерно виводили арії та дуети».

Після закінчення семирічки, хлопець навчався у професійно-технічній школі. Саме тут йому спало на думку організувати шкільну модель для студій з української культури. Юрій об’єднав усіх спраглих до українського слова юнаків та дівчат всього міста в організацію, яка б плекала українську свідомість. «Гарт юнаків» – таку назву отримав новий гурток з кількома самодіяльними секціями: історичною, літературною, театральною. Пізніше, Юрій згадував: «Особливим тріумфом для нас, учнів був приїзд на засідання нашого гуртка Володимира Сосюри, який читав нам свої свіжі поезії. Сам ще виглядав юнаком, але в ньому було стільки запальної енергії та національно-романтичної патетики до того ж він читав таким м’яким та співочим голосом, що ми всі були від нього у захваті».

Коли прийшов час обирати професію, батьки хотіли бачити сина інженером або лікарем-хірургом, але у юнака були дещо інші плани: він відчував потяг до гуманітарних наук. Юрій був дуже уважний і слухняний у ставленні до батьків, проте тут не поступився своїми принципами і завдячував батькам за те, що примирилися з його рішенням. В 1927 році Бойко-Блохин опинився в числі студентів Миколаївського інституту народної освіти. Вчився добре, незабаром відчув, що в нього на першому курсі немає суперників в групі. Це надало йому можливість протягом одного року скласти екстерном іспити за два курси. У Юрія Бойка-Блохина виникло бажання продовжити навчання в Київському інституті професійної освіти, але йому не зарахували два попередні роки перебування у Миколаївському УНО, проте в столиці відбулися важливі події, які вплинули на подальшу долю героя нашої оповіді. При відвідуванні Ю. Бойком-Блохиним Театрального музею при Всеукраїнській Академії наук, його директор, професор І.П. Рулін, порадив Юрію зосередитись на театрознавчих розвідках. Бойко-Блохин вирішує написати нарис про «Молодий театр» Леся Курбаса. Ця праця побачила світ на початку 1930 року. Автор проаналізував діяльність театру, зробив огляд репертуару, опублікував життєписи його діячів та їх погляди на театральне мистецтво, показав боротьбу різних течій, напрямків і стилів. Здобуті знання скріплися особистим знайомством з тодішніми видатними літераторами та науковцями: істориком Михайлом Слабченко, поетом Миколою Чернявським, письменником Миколою Зеровим, публіцистом Миколою Хвильовим, актором, режисером, драматургом Лесем Курбасом.

З 1931 року Ю. Бойко-Блохин продовжив навчання в Одеському національному університеті, далі, ставши аспірантом Інституту імені Т. Шевченка при Академії Наук у Харкові, захищає дисертацію на звання кандидата наук. В Інституті молодому вченому випало працювати в текстологічній комісії з підготовки до ювілейного видання творів Тараса Шевченка. З великим хвилюванням брав він у руки сторінки, писані самим Кобзарем, – оригінали його творів. Про цікаву роботу над рукописами і першодруками віршів та поем Шевченка, описано в споминах науковця. Процитуємо слова Бойка-Блохина: «До цієї праці я ставився, як до святині. Тільки уявити: майже щодня я тримав у руках власноруч написані Шевченком рядки. Працюючи часто ночами в Інституті, кожен рядок перечитував по сотні разів і всі вони поставали переді мною у супроводі історичних і біографічних коментарів, які самі по собі укладалися в голові з усього знаного і я приглядався до письма нашого національного Пророка. По написаних літерах я вчитувався ще глибше в настрій Шевченка, бачив тремтіння його руки, рвучкість, з якою він виливав свої думки на папір. На кожнім кроці, за різних життєвих обставин я говорив вже не власними словами, а рядками з віршів поета, що самі напрошувались на язик. Шевченка я завжди ставив на найвищий щабель п’єдесталу». Це глибоке сприйняття класика української літератури послужило в майбутньому стати Бойку-Блохину справжнім шевченкознавцем. Він писав про легендарну постать не тільки для України, але й підносячи Пророка на рівень світового масштабу, друкував праці англійською, італійською, французькою, читав лекції для студентів німецького університету Людвіг-Максиміліянс, проводячи міжнародні симпозіуми, сприяючи своїми ґрунтовними дослідженнями переконанню у потребі спорудження у Вашингтоні пам’ятника національному генію.

В цей період Юрій Бойко-Блохин докладно вивчав творчість ще двох видатних представників вітчизняної літератури – письменників Михайла Коцюбинського та Івана Франка. Результатом цієї роботи стали нариси «Праця М. Коцюбинського над повістю «Fata morgana», «Естетичні погляди і творчий метод Івана Франка», «Франко і Шевченко», «Франко і декадентство».

Восени 1941 року Юрій Бойко-Блохин вступив до Організації Українських Націоналістів. На той час вчений мешкав у Харкові, але через масові арешти і обшуки членів ОУН, змушений був виїхати до Києва, потім до Вінниці і Львова. У Львові Юрій Бойко-Бойко викладав для молодих акторів в театральному інституті історію української літератури, працював у різних архівних установах міста.

У січні 1945 року Бойко-Блохин разом із сім’єю емігрує до Відня, де був наданий притулок членам ОУН, а також їх родинам. З 20 квітня 1945 року постійним місцем помешкання українського вченого назавжди стає столиця федеральної землі Баварія, місто Мюнхен на півдні Німеччини. На початку еміграційного періоду професор Бойко-Блохин став членом Проводу Організації українських націоналістів. Протягом тривалого часу, приблизно до 1964 року, очолював ідеологічну реферантуру Проводу ОУН. З 1950 року Ю. Бойко-Блохин є професором Українського Вільного Університету за фахом – викладач української мови та літератури (Український Вільний Університет – приватний вищий навчальний заклад для розвитку української науки та виховання майбутньої інтелектуальної еліти з числа української молоді, яка після більшовицької окупації України вимушено опинилася в еміграції, заснований у 1921 році у Відні). В 50-х, 60-х роках минулого століття він багаторазово обирався деканом філософічного факультету, а в 1965-1966 роках – ректором УВУ. У цей час невпинно розривалася його наукова та громадсько-політична діяльність. В 1968 році професор відвідує Сполучені Штати Америки та Канаду і в найбільших містах цих країн виступає з доповідями та навчальними лекціями, встановлює контакти з видатними українськими особистостями. Знаменним для Юрія Бойка-Блохина став 1962 рік, коли його запросили до Людвіг-Максиміліянс університету на посаду професора-гостя на кафедру з історії слов’янських мов. 

На початку 70-х років ХХ століття вчений активно працює над виданням збірника «Євген Коновалець та його доба» (до речі, він був головним редактором цієї книги). Збірник, обсягом майже 1019 сторінок, тиражем 5000 екземплярів, вийшов друком у 1974 році і миттєво розійшовся. 

На початку 1980-х років професор Бойко-Блохин працює в редакції журналу «Український історик». В середині 80-х років Юрій Гаврилович бере участь у численних наукових симпозіумах, присвячених як теорії української літератури так і видатним її митцям: «Українська романтика і неоромантика на тлі європейських культур», «Леся Українка і західноєвропейська література», «Д.І. Чижевський» та ін. У липні 1984 року професор Бойко-Блохин на ІХ сесії Української Національної Ради був обраний на посаду віце-президента Державного центру Української Народної Республіки в екзилі (перебування за межами своєї Батьківщини) і перебував на цій посаді до 1988 року.

В 1992 році, в незалежній Україні вийшло перше видання вибраних праць Юрія Бойка-Блохина. У тому ж році професор вперше після довготривалої перерви відвідав Київ. З цієї нагоди було організовано виставку його творів, більше 200 праць. Цікавий факт: виставка наукових досліджень митця експонувалася у приміщенні, в якому в свій час мешкали Леся Українка, Микола Лисенко, Михайло Старицький, Олена Пчілка. 

У 1996 році Юрій Бойко-Блохин знову приїжджає до Києва, щоб взяти участь у Міжнародній науковій конференції «Тарас Шевченко і національно-визвольні змагання українського народу». 22 травня 1996 року відбулась поїздка учасників конференції до Канева, на Тарасову гору, де були вручені дипломи лауреатам премії Фонду Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Професора було нагороджено дипломом лауреата Шевченківської премії по літературі і громадській діяльності, спрямованих на становлення української державності та визнання України в світі. В тому ж році Бойко-Блохину присвоєно звання почесного академіка Академії педагогічних наук у Києві. 

12 травня 1998 року в Харкові відбулася Міжнародна наукова конференція, присвячена 70-річчю наукової діяльності Юрія Бойка-Блохина і на якій була представлена книга Дарини Тетериної-Блохин «Життя і творчість Юрія Бойка-Блохина». 2 лютого 2001 року Ю. Бойка-Блохина було нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

З 2007 року у Мюнхені діє «Німецько-українське наукове об'єднання імені Ю. Бойка-Блохина» директоркою та засновницею якого стала дружина вченого Дарина Тетерина-Блохина.

Постать великого вченого, політичного та громадського діяча української діаспори у Німеччині Юрія Бойка-Блохина заслуговує на найвищу пошану, а його життєвий шлях повинен бути для нас зразком незгасимої, всепоглинаючої любові до неньки-України…