Віртуальна книжкова виставка "Печальних уст моїх слова пречисті..."

 5 травня 2024 року виповнюється 120 років від дня народження Богдана Кравціва – поета, перекладача, редактора, літературного критика, дійсного члена редколегії «Енциклопедії українознавства». Українсько-канадський бібліотечний центр пропонує ознайомитися із віртуальною книжковою виставкою «Печальних уст моїх слова пречисті…», присвячену життю і творчості видатного громадського-політичного діяча української еміграції.

Богдан Кравців народився 5 травня 1904 року у селі Лоп’янка Долинського повіту (Галичина) в родині священника. З юних років жваво захоплювався вітчизняною історією, літературою, мистецтвом. Навчаючись в академічній гімназії у Львові, почав відвідувати гурток пласту («Пласт» – національна скаутська організація України,  метою якої є сприяння всебічному патріотичному вихованню і самовихованню української молоді на засадах християнської моралі), вчився на факультеті філології Таємного українського університету, у Львівському державному університеті студіював право. Будучи талановитим журналістом, Богдан Кравців уже в дев’ятнадцятирічному віці стає головним і відповідальним редактором часопису Українського Пласту "Молоде життя" (до речі, саме в цьому виданні були надруковані його перші поезії). Цю посаду він обіймав з 1923 pоку до заборони діяльності організації польською владою в 1927 році. Перша збірка Богдана Кравціва мала назву "Дорога" – в ній доробок найбільш глибокого його юнацького пластування. Автор пригадував: «справді – дорога… мандрівка… далечінь… незнане… і кораблі, ті вічні дитячі засоби комунікації з далеким світом».

В 1927-1929 роках Б. Кравців стає головою Союзу Української Націоналістичної Молоді, і також головою Української Студентської Громади у Львові. В 1928 році Кравців разом із своїми однодумцями з УВО організував святкування десятої річниці «Листопадового чину» (гурток молодих літераторів-патріотів). Вдень відзначення ювілею у Львові, а саме на залізничному вокзалі, Львівському університеті і Високому замку були підняті українські прапори. Також національний стяг було вивішено ввечері на Соборі Святого Юра, де проходила панахида за полеглими воїнами при великому зібранні української громадськості. Після панахиди відбулася хода вулицями Львова, яку розігнала поліційна кіннота. Відбулися сутички, після яких Кравціва вперше заарештовують.

Богдан Кравців був співучасником Першої конференції Українських Націоналістів в Берліні в 1927 році та співтворцем Організації Українських Націоналістів. З лютого по листопад 1929 року його призначено першим крайовим провідником ОУН на західно-українських землях (ЗУЗ), пізніше – провідником ОУН у Львові (1929-1930) та заступником політичного референта Крайової Екзекутиви ОУН.

21 листопада 1929 року у Львові відбулось велике віче проти репресій українського студентства на окупованих радянською владою землях. На вічі виступав з промовою Кравців, після чого студентська хода рушила до радянського посольства, де знову ж таки відбулись сутички з польською поліцією. Серед заарештованих був і Кравців, після чого він отримав чотири місяці в’язниці.

У 1930 році до читача приходить друга збірка віршів талановитого поета та громадсько-політичного діяча – "Промені" (Львів). Почав займатися перекладами, в 1932 році переклав біблійну "Пісню пісень" і написав кілька ліричних творів, що були опубліковані в книзі «Сонети і строфи» наприкінці 1933 року.

У вересні 1934-го, невдовзі після першого ув’язнення, Б. Кравців одружився з Неонілою Головацькою – вчителькою, що працювала в одній з львівських шкіл та вже за три тижні по одруженні тридцятирічного борця за свободу України було кинуто до в’язниці. І тільки після наполегливої інтервенції одного з найвидатніших провідників української церкви, митрополита Андрея Шептицького Кравціва випускають з ув’язнення і він повертається додому з важким захворюванням нирок, спричиненим тюремними катуваннями. В 1935 році в родині народився син Гордій, якому судилось стати генерал-майором армії США, а в 1938 – донька Дзвенислава.

З 1934 року Богдан Кравців редагує суспільно-політичний щотижневик "Вісті", з 1935-1936 – редагує журнал "Дажбог", в 1936-1937 роках – редактор літературно-мистецьких тижневиків "Обрії", а з 1937 по 1938 рік – "Напередодні".

У 1939 році знову ув’язнення. За гратами, в брудних, темних келіях, поет та його друзі-однодумці відчували жорстоке насильство над ними та образу їх людської гідності. Проте в’язні впевнено зазначали, що навіть не зважаючи на перешкоди, в їх душах живе «незгасимий, полум’яний дух до свободи який ніколи і нікому не вдасться загасити». Через вибух німецько-польської війни Кравців виходить на волю через декілька тижнів. Військові дії змусили Богдана Кравціва виїхати до Німеччини і зупинитися у Берліні. Спочатку, щоб запобігти примусовій репатріації, дистанціювався від українського громадського життя, що кипіло в таборах для переміщених осіб. Жив в невеличкому північно баварському селі, де вів своє господарство. Вже за рік Кравців активно зайнявся творчою та громадською роботою: починає редагувати газети українських остарбайтерів "Вісті", "Українець", "На шахті", щоденник "Голос". В 1940 опублікував збірку поезій "Остання осінь". Водночас працював над перекладами творів Р.М. Рільке, опублікував їх 1947 у збірці "Речі й образи". В 1948 році видав чергову збірку власних поезій "Кораблі". 

В 1949 році Богдан Кравців емігрував до Америки. Спочатку мешкав у Філадельфії, потім оселився неподалік Нью-Йорка в місті Рутерфорд. Впродовж багатьох років працював редактором щотижневика "Америка", газети "Свобода", пластового журналу "Молоде життя", журналу "Сучасність". Був членом редколегії "Енциклопедії українознавства" та альманаху "Слово". Готував бібліографічні довідки та коментарі до видання мап України. Написав літературознавчу працю "На багряному коні революції: до реабілітаційного процесу в УРСР" (1960). Упорядкував декілька антологій української поезії: "Обірвані струни" (1965), "Поети Чумацького шляху" (1966), "Шістдесят поетів шістдесятих років" (1966). Продовжував творити поезії: 1951 видрукував збірку "Зимозелень", 1962 – вінок сонетів "Дзвенислава" (подарунок доньці на весілля), 1974 – збірку "Глосарій".

Все життя не поривав з пластом. В 1947-1948 роках Б. Кравців був головним редактором журналу для пластової молоді "На сліді", який видавався в місті Авґсбурізі (Німеччина). Під час перебування в Америці, Кравців два роки – з 1953 по 1954 – був співредактором "Пластової Ватри". В цей час, перебував в Головній Пластовій Булаві – найвищому виконавчому органі світового пластового об’єднання, був референтом друкованих видань. На Третьому крайовому з’їзді в США у вересні 1955 року його обрали Головою крайової пластової старшини. В 1960 році став головою крайової Пластової Ради, у Головній Пластовій Булаві прийняв пост Головного Булавного Пластунів, який очолював чотири роки – з 1958 по 1961. 

Відзначений найвищими пластовими відзнаками – Святого Юрія в золоті та відзначенням Вічного Вогню у золоті. Так Богдан Кравців став з пластового поета одним з пластових політичних ідеологів.

21 листопада 1975 року після тривалої виснажливої хвороби Богдан Кравців помер у Рутерфорді. Похований на українському цвинтарі Бравндт Брук в Нью Джерсі.

Невдовзі після похорону було створено фонд, для пожертв на видання літературної і наукової спадщина покійного, а дирекція Українського наукового інституту Гарвардського університету встановила стипендію імені Богдана Кравціва.

Пропонуємо переглянути декілька видань (твори та статті з літературознавства) які знаходяться у фонді сектора КУБЦ. В кожному з цих матеріалів звучить спільний мотив – громадянська небайдужість до всього, що діялося на Батьківщині, яка не зважаючи на тяжку долю на чужині, не згасала, а навпаки, стала головним сенсом його життя.