«Настане час, коли думки, що сіються тут, перенесуться туди, на береги Дніпра, і дадуть міць визволеному народу…». Ці глибинні за змістом пророчі слова Івана Огієнка – митрополита Іларіона, стосуються переважної більшості наших земляків у близьких і далеких діаспорах, хто у мріях завжди був із рідним краєм, хто діями своїми наближав той вистражданий багатьма поколіннями українців день нашої Незалежності. Серед тих, чиї думки та добрі справи за кордоном давали силу нашій вірі й терпінню, продовжуючи і сьогодні вливатися повносилим струмочком до повноводної ріки національного відродження, безумовно слід виділити ім’я Олександра Де.
Олександр Де – це псевдонім, справжнє прізвище митця – Барчук. Народився він 5 червня 1925 року в селищі Заячківці, що на Черкащині в родині вчителя. На два роки раніше від своїх ровесників пішов до школи, яку закінчив з відмінним атестатом у 1941 році. 26 березня 1942 року німці вивезли юнака на примусову роботу до Баварії. Перебуваючи у таборах біля Мюнхена, майбутній письменник почав вивчати філософію та психологію в Українському вільному університеті. В липні 1948 році переїхав до Великої Британії, мешкав у столиці. Здобув заочно фах журналіста, закінчив Лондонську академію музичного та драматичного мистецтва. Організував власну торгівельну компанію, яку очолював понад 25 років. У 1975 році залишив комерцію, повністю присвятивши себе літературі та заняттю сільським господарством.
Олександр Де – автор поетичних збірок «Вогонь трояндовий» (1970), «Учитель» (1970), «Пророк» (1972), «У двох кольорах» (1973), «Вагомість весни» (1976), «Біле суцвіття» (1977), «Сонячна дитина» (1978); повістей «Червона рута» (1980), «Новий світ» (1982), «Коли гуси поверталися з вирію» (1983); романів «Діти степу» (1984), «Подорож у невідоме» (1985); драматичного твору «Володимир Великий» (1990).
Експозиція містить ґрунтовні нариси, що висвітлюють життєвий шлях митця,
сповнений викликів та звершень, а також аналізують його багатогранну творчість.
Відвідувачі матимуть можливість перегорнути сторінки біографії майстра
художнього слова та ближче ознайомитися з літературною спадщиною письменника, що
охоплює різні жанри та теми.
Проза та поезія, що представлені на виставці, вражають своєю глибиною та філософською наснагою. У своїх творах автор розмірковує про сенс людського буття, прагнучи розкрити його найпотаємніші грані. Дає оцінку ролі творчої особистості у культурному середовищі – її відповідальності перед суспільством, здатності впливати своїми творіннями на душі і серця читачів. Особливе місце у доробку поета і прозаїка посідають роздуми про майбутнє української нації, її долю та місце у світі. Ці питання, порушені О. Де декілька десятиліть тому, залишаються актуальними й сьогодні. Наприкінці наведемо цитату із збірки «Вогонь трояндовий»: «Життя людини є вічним пошуком, постійним удосконаленням себе. За окупацією моєї країни німцями, мене відірвали від рідної землі, примусово вивезли до таборів дешевої робочої сили, де я перебував до кінця війни. Доля зробила мене вигнанцем, вигнання – філософом. Я переконаний, що кожен поет живе майбуттям: він має сильні відчуття щодо майбутнього. Інтелект допомагає відчуттям малювати майбутнє у картини реальних кольорів. Для мене, життя є поезією, а поезія – життям. Саме тому поет є філософом”.
Немає коментарів:
Дописати коментар