Для України і в ім’я України творили й творять, жили й живуть всі справжні митці-патріоти – від народних поетів до загальновизнаних у світі талантів. Своїм творчим доробком, що тільки нещодавно став доступним читачам на Батьківщині, ці письменники зробили вагомий внесок в історію рідного письменства, правдиво відображаючи героїчні і трагічні сторінки життя свого народу.
Діма – літературний псевдонім Діамари Олексіївни Комілевської (дівоче прізвище – Ходимчук). Народилася майбутня письменниця останнього дня жовтня рівно століття потому у місті Ромни Полтавської губернії (тепер – Сумська область) в родині Наталії Пилипенко і Олекси Ходимчука – улюблених учнів Леся Курбаса, згодом акторів його театру «Березіль». Подружжя було щасливим у шлюбі і коли на світ з’явилася донька-красуня, батьки нарекли її романтичним, ніби з андерсенівської казки ім’ям – Діамара... О. Ходимчук в 1937 році був репресований. У роки Другої світової війни окупаційна влада вивезла Діамару разом із матір'ю на примусові роботи до Німеччини. По завершенню війни сім’я переїхала до Франції. З 1945 року Діамара жила у передмісті Парижа, де закінчила Вищі курси французької мови та працювала у театрі під керівництвом матері. Необхідно зазначити, що опинившись у французькій столиці Наталія Пилипенко, скориставшись підтримкою українських об’єднань таких як Управа Української національної єдності у Франції і Товариство імені Івана Петровича Котляревського в Парижі, створила театр, який був покликаний зберегти національно-патріотичний колорит, стати осередком рідної мови та культури в еміграції. До участі у роботі театру залучала своїх співвітчизників: професійних акторів та обдарованих аматорів. Наталія Пилипенко очолила установу, водночас працюючи режесеркою-постановницею та актрисою. Театр працював у різних приміщеннях, комфортних і пристосованих до розгорнутих показів. Одне з них – прекрасна старовинна будівля військового клубу Серкль-Мілітер у центрі Парижа – з великою сценою і глядацькою залою. Прем’єрою обрали «Гайдамаків» за Т. Шевченком з відтвореним образним режисерським вирішенням Л. Курбаса, яке Н. Пилипенко добре знала, оскільки грала у цій легендарній постановці. Вистави користувалися величезним успіхом, викликаючи не лише жваве захоплення й ентузіазм у глядачів, але й відбивалися голосним відгомоном на шпальтах української преси, навіть поза межами країни. Автором двох драм, поставлених Наталею Пилипенко, була її донька Діамара Комілевська. Це – «Пересаджені квіти» та «Шлях до свого дому» – про перебування українців у Франції. Також Діамара виконувала ролі у багатьох п’єсах театру.
В 1959 році зі своїм чоловіком, письменником Леонідом Полтавою та сином Романом письменниця перебралася до Нью-Йорка (США), в якому мешкає і сьогодні. Літературний діапазон Д. Комілевської доволі широкий. Вона є автором поетичних збірок «Волошки» (Париж, 1947), «Росяні зорі» (Мюнхен, 1948), «Мить» (1956), «Третій берег» (1963), «Зустріч років» (1973), «Осіннє мереживо» (1984; усі – Нью-Йорк). Пише для дітей оповідання: «М’ячик-скачик» (Париж, 1954), «Їжачок» (Париж, 1958), «Кіт-музика» (Нью-Йорк, 1971). Письменниця – майстриня ліричних творів, хоча й невеликих за обсягом, але простих та щирих за змістом. Низку поезій Д. Комілевської покладено на музику, зокрема в співавторстві з композитором, диригентом, музикознавцем і педагогом Осипом Залеським поетеса створила марш-пісню «Ми роду козацького діти».
На експозиції представлені книги та періодичні видання, які містять матеріали з біографії та творчої спадщини нашої славетної землячки. Провідна тема доробку мисткині – доля рідної землі, доля Вітчизни, боротьба за її волю, свободу, незалежність…
Книжкова виставка діє з 27 жовтня по 27 листопада 2025 року у відділі обслуговування користувачів.
Немає коментарів:
Дописати коментар